Фото: ФБ Будинок у селі
З моменту коронавірусної пандемії, а потім і початку повномасштабної війни в Україні, переходу багатьох громадян на віддалену роботу український ринок нерухомості зазнав значних змін. Можна впевнено сказати, що попит на приватні будинки та житло за містом виріс так, як не спостерігалося десятиліттями. Коротко про — про те, як міські жителі України їдуть до села. Причини у всіх різні, а висновок один – жити за межею міста явно безпечніше та дешевше.
Нова хвиля попиту
За останніми даними українських агентств нерухомості, продаж будинків зріс, цього року ринок приватних будинків показує помітне пожвавлення. Зросла кількість запитів на купівлю, середня вартість приватних будинків піднялася приблизно на 12% за перші місяці цього року.
За словами ріелторів та аналітиків, багато українців – приблизно кожен третій покупець – зараз схиляються до придбання приватного будинку, навіть невеликого, як заміну квартирі в місті. Більше пожвавлення спостерігається у західних та центральних областях України: у локаціях, які вважаються відносно безпечними, з меншим ризиком обстрілів та де є попит на відносно недороге житло. Одночасно змінюються і підходи до вибору нерухомості: тепер часто оцінюють не лише квадратні метри, а й безпеку, автономність, дистанційну роботу, стабільність комунікацій.
— Бажання переїхати з мегаполісу до меншого міста чи села зрозуміло: житло там дешевше, нижчі за щоденні витрати, менше шуму та стресу. Але економія сама по собі не гарантує кращої якості життя, — розповіла Коротко про експерт у сфері нерухомості Роксолана Пиртко. — Потрібно дивитися ширше: як працює медицина, освіта, транспорт, чи поруч є робота, чи можна працювати дистанційно.
Експерт стверджує, що, за даними європейської статистики, різниця у вартості життя між великими містами та малими громадами може досягати 25–40%, але міські домогосподарства мають значно більше можливостей для доходу.
— Тому люди часто отримують економію у витратах, але втрачають у доступі до сервісів та професійного розвитку. І цей баланс кожному доводиться вважати індивідуально, – пояснює Роксолана Пиртко. — Тобто дешеве житло – це лише перший крок. Без соціальної інфраструктури, стабільної роботи та доступу до послуг переїзд може перетворитися з мрії на компроміс.
Всім на захід
У числовому вираженні ситуація у цій частині ринку нерухомості України виглядає так. У радіусі 20-30 км від Києва та в принципі від усіх обласних центрів на безпечній території країни є помітний попит на приватні будиночки у передмістях чи містах-супутниках. Особливо популярні в українців будинки площею до 120 кв. метрів (до речі, все що більше – оподатковується), які не «з’їдять» левову частку доходів власників на обслуговуванні та комуналці.
У селах західної частини України – Івано-Франківська область, Закарпаття, Львівщина – через підвищений попит ціни на приватні будинки підскочили у 2-3 рази порівняно з довоєнним періодом. Тутешні місця є найбільш привабливими для переїзду городян: є налагоджена інфраструктура (частково завдяки переселенцям, які селилися тут з 2014 року і вже облаштували більш-менш комфортне життя), тут безпечно і є можливість віддалено працювати або розвивати власне господарство, а також перейти на автономне забезпечення себе водою, теплом, електрикою.
Спокій та ризики
— Для когось переїзд справді означає спокійніше життя, більше простору і здоровий темп. Для інших – це ризик ізоляції, нестабільної роботи чи найгіршої інфраструктури. Універсальної поради, переїжджати чи ні, тут немає, – наголошує Роксолана Піртко. — Правильне рішення: звірити емоції з цифрами та чесно відповісти собі, які саме умови для вас критичні щодня.
Якщо для когось насамперед важливими є спокій, природа, власний простір, можливість дистанційної роботи, то приватний будинок у селі може стати чудовим варіантом. Але якщо важливим є стабільний дохід, якісна освіта для дітей, доступ до медицини та сервісів, то доведеться ретельно зважити плюси та мінуси та перевірити, чи готове обране село забезпечити ці потреби.
Коротко про поспілкувалася з двома українцями, які відмовилися від життя у місті заради переїзду до сільської місцевості. Щоправда, якщо бути точним, географічно вони залишилися у місті, оскільки село Крихівці входить до складу Івано-Франківської міської громади, а Знам’янка на Кіровоградщині – таки не село, а місто, хай і зі значним приватним сектором.
— Ми жили на 9-му поверсі у квартирі в Івано-Франківську, тому «принадність» блекаутів відчули на повну – слава богу, хоч у ліфті не застрявали. Але в нас двоє маленьких дітей, тому без електрики життя було нестерпним. Потім підключилися проблеми з водою та опаленням – і зрозуміли, що треба «спускатися на землю». У Крихівцях ми орендували маленький таун-хаус – щось середнє між багатоквартирним та приватним будинком. Два поверхи, задній двір та навіть невеликий городик та автономні системи – нам дуже подобається! До дитячого садка їхати 15 хвилин автомобілем, а працюємо ми з дружиною з дому, так що нас все влаштовує. Ми заощаджуємо щомісяця близько 5000 грн на комуналці та не знаємо проблем. Квартиру нашу на 11 поверсі ми виставили на продаж, — розповів колишній міський, а нині сільський житель Дмитро Пагір.
До Знам’янка Кіровоградської області переселенці з Донецької області приїхали 2022 року: були тут раніше, це батьківщина бабусь та дідусів. Все довкола було знайоме з дитинства.
— Коли постало питання, куди евакуюватися, одразу було ясно – до Знам’янки. І ми міські жителі взагалі зі Слов’янська, не змовляючись, поїхали саме в ту частину міста, де приватні будинки, і змогли знайти невеликий будиночок за прийнятні 3000 доларів. Неподалік прекрасний ліс, поруч чудові сусіди, які нам допомагають, магазини, залізнична станція, у нас з’явився свій город, ми провели інтернет – і загалом, задоволені своїм життям, наскільки це можливо. Син закінчив училище, пішов працювати у депо, дочка теж збирається працювати на «залізці» – і ніхто не хоче повертатися до міста, – розповіла свою історію колишня донеччанка Лариса Кудінова.
Відштовхуючись від слів наших співрозмовників, справді можна говорити про хвилю переселення городян у села. На тлі проблем у багатоповерхівках життя у маленьких будиночках на землі здається набагато спокійнішим, а так це чи не так – кожен перевірить на власному досвіді.
