Владимир Пятенко. uaf.ua
Для жіночої команди Металіста 1925 сезон 2024/2025 був вдалим. Підсумкове друге місце, здобуття срібних медалей, що надає можливість участі у наступній Лізі чемпіонів. Але він ще не завершився, бо 10-го червня у Рівному пройде фінальний поєдинок Кубку України, де зустрінуться Металіст 1925 та Ворскла. Про сезон, що минає, ми поспілкувались з головним тренером Металісту 1925 Володимиром Пятенко.
– Володимир Миколайович, після сезону 2023-2024, де ваша команда зайняла четверте місце, зараз харківська команда фінішувала на другий сходинці чемпіонату України. Як оцінити сезон?
– Думаю, що цей сезон ми точно можемо занести собі в актив. Здобуття срібних медалей, це назавжди залишиться у історії харківського Металіста 1925. 7-го червня у Щасливому пройшла церемонія нагородження гравчинь, тренерського штабу та персоналу клуба срібними медалями. Голова Комітету жіночого та дівочого футболу УАФ Анастасія Кліпаченко нагородила срібними медалями. Але як сказав генеральний директор нашого клубу перед усіма, що срібні медалі це дуже важливо, це перші медалі в історії жіночого Металіста 1925. Але для клубу важливі і трофеї, треба медалі покласти у Кубок України.
– Це сезон був справді дуже насичений подіями, матчами. Що вам найбільше запам’яталося?
Мені хотілось би сказати теплі слова перш за все Олександру Михайловичу Харченко. Він багато років розвивав жіночій футбол у Харкові. Саме він керував усіма процесами у команді Житлобуд-1 (Харків). Після повномасштабного вторгнення керівники Металіста 1925 генеральний директор Андрій Недєлін та спортивний директор Юрій Данченко змогли в спілкуванні з Олександром Харченко довести, що наш клуб зможе на високому рівні далі розвивати жіночій футбол. Так, на основі команди Житлобуд-1 і була створена жіноча команда Металіст 1925.До сих пір Олександр Харченко вболіває та радіє нашим премогам.
Вже для нашого клубу Металіст 1925 основне завдання було в тому, щоб в короткостроковій перспективі заявити про себе. Спочатку треба було зібрати склад. Робили ми це по крихтам. До нас прийшла капітан збірної України Дарья Апанащенко. Неделін та Данченко жартували перед цим підписанням контракту, що якщо її не буде у нашій команді, то і сильної команди у нас не буде. Дарья стала важливим елементом цієї команди. На той період, команди, як такої, у нас не було. Неделін, Данченко, Юрій Предибайло, Данило Єрьомка – усі вони шукали гравчинь для нашої команди. Усі ми знаємо легендарну постать в українському футболі – Віталія Кварцяного. Так ось його онучка – Анастасія Кварцяна працює у нас тренером по фітнесу. Саме Предибайло вмовляв дідуся та її батьків, щоб Анастасія приєдналася до нашого колективу. Так ми, усі разом, зробили команду на протязі першого сезону. І президент клубу Володимир Носов, і глава наглядової ради Богдан Бойко завжди нам допомагають та вирішуюсь усі проблеми. Якщо щось Богдан Бойко обіцяє – він виконує. Достатньо тільки його слова.
Згадуючи наш перший сезон, то в ньому ми боролися за медалі, але зайняли четверте місце. Усі пам’ятають, що головна команда Металіст 1925 залишила УПЛ улітку 2024 року. Але і Володимир Носов, і Богдан Бойко и Андрій Неделін продовжували виконувати усі свої обіцянки. Думок про розпуск жіночої команди ні у кого не було – вона продовжувала існувати та посилюватися. З кожним роком ми тільки посилювали свій склад. Думаю, що наш склад зараз добре збалансований, у нас є дівчата які у інших командах вже вигравали золоті медалі та грали у Лізі чемпіонів. Як підсумок – друге місце та майбутній виступ у Лізі чемпіонів. Це велике досягнення та мрія для кожної гравчині та тренера у її дворічній історії Металіста 1925.
– Якщо подивитися назад, як сезон 2024-2025 пройшов для Металіста 1925?
– Ми були у таблиці на третьому місці після першої частини цього сезону, однак Богдан Бойко знайшов можливість і ми провели чудові збори у Туреччині. Як підсумок, якщо брати до уваги тільки виступи у весняній частині сезону, то ми їх закінчили на першому рядку – без жодної поразки. Звичайно, усім нам хотілось би більшого, однак срібні медалі для нашої команди на вагу золота.
Саме головне, що наші гравчині дуже відповідально відносяться до кожного матчу, до кожного тренування. Усі ми розуміємо, що рахунок того чи іншого поєдинку може буди різним, але в нас є колектив однодумців. Крім дівчат, я хотів би подякувати усьому персоналу нашої команди. Якщо нам потрібна допомога медичного штабу першої команди, нам завжди допомагають. Взагалі і я, та усі наші гравчині та керівництво клубу дякуємо нашим військовим, які боронять нашу Україну! Без цього ні про який футбол мова би не йшла взагалі. Слава Україні!
