За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Стелла Орел – волонтерка із Запоріжжя, яка їздить на фронт між курсами хімієтерапії. Фото: колаж Суспільне Запоріжжя
Запорізька волонтерка Стелла Орел допомагає українським військовим з 2014 року. Від початку повномасштабного вторгнення жінка й сама долучилася до лав Сил оборони та стала військовослужбовицею. Нині, попри свою особисту боротьбу з хворобою, продовжує їздити до бригад на Донецький напрямок.
Свою історію волонтерка розповіла журналістам Суспільного.
Кожен ранок Стелли Орел розпочинається з променевої терапії в онкоцентрі Запоріжжя, опісля вона виготовляє окопні свічки та хімічні грілки для бійців на передову:
"Зараз, з 8-ої до 9-ої , в мене онкологія, курс променевої терапії. Потім я приїжджаю в штаб і роблю. Тільки вчора я накрутила 200 окопних грілок. З 10 ранку і до 4 вечора крутила. Також хімічні грілки варю. Є склад продуктів і там також я працюю".
Волонтерка Стелла Орел, яка власноруч виготовляє хімічні грілки. Фото: Суспільне Запоріжжя
Допомагати українським військовим Стелла розпочала в 2014 році. А з початком повномасштабного вторгнення і сама долучилася до лав Сил оборони:
"Я в перший день прийшла в штаб оборони Запорізького краю, тут формувалось добровольче формування, і уклала контракт, стала як і бійцем, так і волонтером", – розповідає Стелла Орел.
Волонтерка Стелла Орел на Донецькому напрямку. Фото: особистий архів Стелли Орел
Волонтерка розповідає: допомогу військовим здебільшого возили на Донецький напрямок, зокрема Бахмут та Часів Яр:
"Саме страшне мені було їздити по Бахмутській трасі: працюють ланцети, дрони та дуже страшно було. І кожен раз прилітало — позаду, збоку. Перша моя поїздка була повні очі сліз, тому що, коли ми туди приїхали, там були дуже-дуже обстріли. Потім взяла себе в руки й заспокоїлася. Почала їздити на Бахмут. А потім, коли почалася важка обстановка, почала їздити в Часів Яр — і до цивільних, і до військових".
Волонтерка Стелла Орел у Бахмуті пригощає дітей у місцевому пункті Незламності. Фото: особистий архів Стелли Орел
Стелла каже: в Бахмуті підтримували не лише військових, а й цивільних. Зокрема, пригощали дітей в місцевому пункті незламності. Та одна з поїздок їй запам’ятається на все життя:
"Коли ми доставляли медицину, це було Різдво, і приїхали до хлопців, а там був потік поранених, і не вистачало навіть медиків, щоб допомогти. Хлопці лежали на землі. І один хлопчик звернувся до мене,щоб подзвонити мамі, а в Бахмуті не було зв’язку. Беру телефон, набираю, і тут — є зв’язок. І я запам’ятала на все життя його слова. Він кричить: “Мамо, мамо, це я, твій син. Я живий!”
Волонтерка Стелла Орел поруч з побратимами. Фото: особистий архів Стелли Орел
Волонтерка зізнається: іноді в неї опускаються руки, бо, не зважаючи на те, що Запоріжжя прифронтове місто, гуманітарну допомогу знаходити все складніше, а люди донатять дедалі менше:
Волонтерка Стелла Орел готує окопні свічки для відпраки побратимам на Донецькому напрямку. Фото: Суспільне Запоріжжя
«Але це швидко проходить. Ти знов береш себе в руки, бо ворог поруч. Якщо ми, тил, не будемо допомагати фронту, ворог буде в нас». Стелла Орел, волонтерка
