Пресконференція правозахисників Фото: ZMINA
Правозахисники звернули увагу на те, що наразі держава не має “єдиного вікна”, куди родини цивільних українців, яких незаконно утримує Росія, можуть першочергово звернутися по допомогу.
Про це розповіли представники Медійної ініціативи за права людини та Центру прав людини ZMINA під час пресконференції в Києві.
Наразі система органів, які займаються цим питанням, дуже широка — наразі їх більше 10. Крім того, реєстри обліку зниклих цивільних українців у цих органів різні та не мають єдиної кількості утримуваних людей.
«В Україні визначені державні органи, які опікуються питаннями осіб, позбавлених особистої свободи через війну проти України. Та попри значну кількість і розгалуженість, ці структури не утворюють єдину систему, в якому чітко визначений координуючий орган», — зазначила адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
Наразі ключовими структурами, до яких найчастіше звертаються по допомогу, є:
- Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими,
- Уповноважений ВРУ з прав людини,
- Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій,
- Об’єднаний центр із координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України, при СБУ.
Українці після зникнення їхнього рідного вимушені звертатися до різних структур, але, на думку правозахисників, це не тільки додатково травматизує родичів заручників росіян, але й дублює і перевантажує роботу державних структур. Родини також часто не знають, чи відбувається між цими органами якась комунікація та координація.
«Єдине вікно дасть родинам розуміння, куди їм звертатися по допомогу. Важливо, щоб держава нарешті визначилася, хто з низки органів бере на себе всю цю роботу», — вважає правозахисниця.
Це підтверджують і родичі цивільних, незаконно позбавлених волі представниками РФ.
Раніше уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що російські окупанти утримують в полоні понад 14 тисяч цивільних українців. Він наголошував, що цивільних полонених ще складніше повернути додому, ніж дітей або військових.
