5 причин, чому українці не хочуть сплачувати податки: хто винен і що з цим робити

Фото: gora-rada.gov.ua​

Поки чиновники вирішують, як ще відреформувати податкову систему, соціологи продовжують з’ясовувати, чому українці так не люблять платити податки.

Під час нового дослідження Київського міжнародного інституту соціології експерти дізналися, чому звичайні громадяни можуть не хотіти сплачувати податки.

KP.UA разом із аналітиком Аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексієм Кущем докладно розібрала результати дослідження та з’ясувала, які висновки можна з них зробити.

Причина 1: низькі прибутки

Четверо з п’яти опитаних зазначили, що українці не хочуть сплачувати податки через низькі доходи, які не дозволяють забезпечити гідний рівень життя. Багато хто вважає, що отримують такі копійки, з яких щось платити до скарбниці просто неможливо. І це при тому, що у нас більша частина податків фізичних осіб сплачується роботодавцем, а люди отримують гроші на руки чистими і часто навіть не помічають цих податків.

Олексій Кущ каже, що у контексті сплати податків існуючі товариства можна віднести до однієї із двох моделей.

Першу можна позначити як «репресивну»: люди працюють, роботодавці сплачують податки, забираючи із їхньої зарплати, і більшість поняття не мають, скільки з них утримали. Саме так система оподаткування працює в Україні. При репресивній моделі населення відноситься до податків як до зла, яке, на щастя, більшу частину часу в їхнє життя не вторгається, і це всіх влаштовує.

Друга модель – це суспільство платників податків. Тут люди розуміють сенс сплати податків, знають, на що вони йдуть і їх самостійно платять. Причому в цій моделі обов’язково працює прогресивна шкала оподаткування, коли податкова ставка для багатих вища, ніж для середнього класу, а мінімальні доходи взагалі не оподатковуються. Плюс платник податків має право на широке податкове відрахування, за допомогою якого зменшуються його витрати на іпотеку, навчання, лікування тощо. За такого підходу людина зацікавлена ​​інвестувати гроші у свою сім’ю, стимулювати розвиток.

Причина 2: крадуть

Три чверті опитаних українців вважають, що гроші крадуть, тож особливого бажання поповнювати бюджет немає. І постійно чуючи про мільйонні витрати наших чиновників, сперечатися з цим важко.

– Людина апріорі ніколи не хоче віддавати своє, – пояснює Олексій Кущ. – Тому бажання платити податки має стимулюватись державою, має бути відчуття солідарного суспільства. Як мешканці під’їзду скидаються на його ремонт, приблизно уявляючи, що буде зроблено і скільки це може коштувати, так і платники податків «скидаються» на функціонування державних інституцій. Але водночас вони повинні розуміти, що податки справедливі, що податкова ставка умовного «кобольова» вища за податкову ставку прибиральниці, що податки йдуть на благо суспільства. Це стимулюватиме людей не накопичувати гроші під подушками, а інвестувати їх у країну, рухаючись разом із нею вперед.

Причина 3: відсутність впливу

Дві третини учасників опитування вважають, що українці не сплачують податки через неможливість впливати на те, куди держава витрачає гроші.

Олексій Кущ вважає, що можливість впливати на розподіл бюджету – це велика ілюзія, і такої можливості не має жодне суспільство у світі, навіть у США. Напевно, каже експерт, американці могли бути проти, що трильйони доларів пішли на війну в Афганістані замість, скажімо, розширення соціальних програм. Але їх ніхто не питав.

– Єдина можливість вплинути на цю сферу – вибори, – продовжує Кущ. – Фактично, податкова система – це бізнес-план, який та чи інша політична партія репрезентує суспільству. А виборець при цьому має почуватися інвестором. Я порівняв би це з купівлею акцій на фондовому ринку.

Причина 4: низька якість держпослуг

Четверту причину – низьку якість державних послуг – назвали шестеро із десяти опитаних.

У Європі переважна більшість працюючих справно сплачують податки не лише через страх покарання, а й тому, що чудово бачать, куди вони йдуть. А йдуть вони як на школи та дороги, так і на забезпечення гідної та комфортної старості. Українці у високих податках не бачать сенсу: все одно за все доводиться платити, а на пенсії доведеться або бідувати, або жити на особисті заощадження або розраховувати на допомогу дітей. І чим більше вітчизняні чиновники роблять заяви на кшталт «через 30 років пенсій не буде», тим впевненіше країна йтиме в «тінь».

— Крива залежності між ціною держави та економічним зростанням – це вигнута вгору парабола, — пояснює експерт. — Кінці цієї параболи відповідають точкам максимальної неефективності: «низькі податки та низькі держвитрати», «високі податки та високі держвитрати». Якщо держава збирає надто мало податків, немає можливостей для розвитку та соціальної підтримки, відбувається маргіналізація суспільства. Якщо податків збирається занадто багато, може виникнути невдоволення платників податків, до того ж потрібні надто великі витрати на системи контролю.

Тому, продовжує Кущ, має бути золота середина, причому кожна країна знаходить її самостійно. Єдиної ефективної системи для всіх країн не існує, хоча нас постійно переконують у протилежному. Не можна просто взяти і зробити «як у Китаї» чи «як у Швеції». Є країни, які успішно розвиваються за високих податків – наприклад, Німеччина, країни Скандинавії. А є ті, що розвиваються за низьких податків, як Китай чи післявоєнна Японія. Словом, у кожному суспільстві існує своя специфіка, і вона сама має знайти рівноважну точку фіскального навантаження.

Причина 5: бо інші не платять

Понад половина опитаних українців вважають, що у нас просто прийнято не сплачувати податки. Коли знаєш, що інші ухиляються від сплати як можуть, і у них це виходить, віддавати свої гроші державі ще образливіше.

— Я думаю, що тут все ж таки немає однозначної залежності, — каже Олексій Кущ. – Наприклад, навряд чи хтось заздритиме сусідові і, тим більше, братиме з нього приклад, якщо той живе на 5 тис. грн на місяць і не сплачує податки. Тож, напевно, тут варто розглядати проблему ширше – швидше за все йдеться про несправедливий перерозподіл національного доходу. Ця несправедливість формується через те, що частина компаній «оптимізують» оподаткування, плюс плоска шкала, про яку йшлося вище, коли податкова ставка з мінімалки та мільйонів однакова. Такий підхід заганяє суспільство в опозицію до держави та не викликає бажання сплачувати податки.

Висновки

З одного боку, результати цього соцдослідження не дають нам нічого нового: чому українці не хочуть платити податки та як їх змусити це робити, експерти та чиновники обговорюють не перший рік. З іншого боку, каже Олексій Кущ, ці п’ять пунктів дають змогу зробити кілька висновків.

По-перше, вони говорять нам про те, що крива Лаффера, яка відображає залежність між податковими ставками та податковими надходженнями до бюджету, в Україні «зламалася». Тому застосовувати її визначення для оптимального рівня оподаткування безглуздо.

По-друге, можна зробити висновок про те, що система точкового зниження податків у нашій країні не працюватиме.

І, нарешті, третій висновок полягає в тому, що Україна потребує податкової революції – повного перезавантаження податкової системи.

– У нас сформовано зріле громадянське суспільство, але водночас податкова система залишається тоталітарною, і в цьому є величезна суперечність, – підсумував Олексій Кущ. – Потрібна трансформація податкової системи під громадянське суспільство. Насамперед я говорю про відміну податкового «кріпосного права» — сплату податків роботодавцями. Поки податки платитиме роботодавець, тіньовий ринок праці та зарплати в конвертах нікуди не зникнуть – занадто велика спокуса все «оптимізувати». За такої системи 80% співробітників завжди працюватимуть на мінімалку, а решту отримуватимуть у конверті, і змінити ситуацію податковими ставками неможливо. Але щойно наймані співробітники матимуть можливість самі платити податки з широкими податковими відрахуваннями, ситуація принципово зміниться. Як приклад можна навести ситуацію зі сплатою комуналки: споживачі платять дуже високі для себе суми, щоб не бути в боржниках. А щодо сплати податків люди будуть ще дисциплінованішими.​

Джерело